Товстоп'ят Олеся Володимирівна

Я – Жінка! Ви чуєте, люди,

Я – свічка, запалена Господом на віки.

Неправда, що я – ребро чоловіче.

Цю казку придумали чоловіки.

 

Я – Жінка. Я – річка бурхлива й неспинна,

Що в повінь зриває верхи берегів.

Хто каже, що я підкорятись повинна?

Це ще одна вигадка чоловіків.

 

Я – Жінка. Природою створена пісня,

Яку чоловік заспівать не зумів.

Я – мрія і спогад, минуле й колишнє,

Я – щось незбагненне для чоловіків.

 

Я – Жінка. Я, дійсно, слабка половина.

Нехай переможцям – лаврові вінки!

Історію творять, звичайно, мужчини,

Але лише так, як захочуть жінки.

​

Я – жінка, я – берегиня роду, 
Ношу у серці каганець тепла. 
Не виросте гіркого плоду, 
На древі тому, де любов цвіла.